Серед скель і меандрів Русави: Чим унікальний 200-річний Погорений млин у Томашпільській громаді

Альона ЧЕРНІЮК

У глибокій долині між селами Стіна та Роги височіють кам’яні стіни старовинного млина, що пережив пожежу, занепад і десятиліття забуття.
Його спалили на початку ХХ століття, але споруда вистояла — і сьогодні приваблює тишею, масштабом та майже кінематографічними краєвидами Поділля.

У глибокій долині річки Русава між селами Стіна та Роги на Вінниччині стоїть одна з найколоритніших і водночас маловідомих локацій регіону — Погорений млин. Про це місце нещодавно нагадали на сторінці «Україна Інкогніта», назвавши його неймовірною і казковою місциною, де туристи бувають вкрай рідко. Тут — пагорби й скелі, повноводна Русава з мальовничими меандрами та ґрунтова дорога, якою радять їхати лише в суху погоду, якщо авто не підготовлене до бездоріжжя.

Місце, яке вражає з першого погляду

Погорений млин розташований у межах Томашпільської громади. Йому понад півтора століття, і він давно перетворився на романтичну руїну, що органічно вписалася в природний ландшафт. Масивні кам’яні стіни височіють серед долини, ніби нагадуючи про часи, коли тут вирувало життя і працювало млинарське господарство.

Попри занедбаний стан, споруда й досі справляє потужне враження. Товсті стіни, зведені з місцевої цегли та вапняку, збереглися напрочуд добре. Подекуди їхня товщина перевищує метр. Навіть через десятиліття руйнації млин виглядає монументально.

Історія будівництва

За даними краєзнавців, млин звели приблизно у 1810–1820 роках. Архітектурний проєкт приписують німецькому інженеру Яну Гойріху-молодшому, який працював на Поділлі та спеціалізувався на подібних спорудах. Для свого часу це був потужний промисловий об’єкт.

На стінах досі можна побачити ковані металеві елементи та вензелі, які, ймовірно, належали власникам або замовникам будівництва. Ці деталі додають споруді історичної цінності та загадковості.

Чому млин став «погореним»

На початку ХХ століття млин охопила велика пожежа. За однією з версій, його підпалили конкуренти — у ті часи між млинарями точилася жорстка боротьба за клієнтів. Вогонь знищив три поверхи та значну частину дерев’яних конструкцій. Відтоді будівля більше не відновлювалася і стоїть руїною.

Саме після тієї пожежі споруда й отримала свою народну назву — Погорений млин.

Визнання та сучасний стан

Дослідницькі ресурси відзначали млин як один із найкрасивіших в Україні. Проте офіційного охоронного статусу пам’ятки архітектури він не має. Земельна ділянка перебуває у приватній власності, а сама споруда не внесена до державного реєстру пам’яток.

Через це млин залишається без належної охорони та реставраційних робіт. Попри це, він поступово стає точкою тяжіння для поціновувачів історії, фотографів і мандрівників, які шукають незвідані куточки Поділля.

Атмосфера, яку важко передати словами

Глибока долина Русави, пагорби й скелясті береги створюють майже кінематографічний пейзаж. Річка тут звивається широкими меандрами, додаючи ландшафту динаміки. У поєднанні з руїнами старовинного млина це місце виглядає водночас велично й трохи містично.